В’юн звичайний (лат. Misgurnus fossilis) — риба родини В’юнових. Тіло подовжене, злегка стисле з боків, вкрите дрібною лускою. Голова невелика, витягнута вперед. Рот звернений донизу й оточений десятьма вусиками, з яких чотири знаходяться на верхній щелепі, два — в кутах рота й чотири — на нижній щелепі. Очі маленькі, розташовані біля самого чола, жовті. Плавці дрібненькі, хвостовий закруглений. Забарвлення залежить від умов проживання. Спина бура, з численними дрібними темними плямами, черевце жовтувате й також плямисте. Посередині тіла розташована широка темна смуга, а вище і нижче неї — по одній вужчій і короткій. Плавці коричневі, спинний і хвостовий — усіяні темними плямами.

В’юн дуже невибагливий до умов існування й може бути там, де інші риби відсутні. Може дихати зябрами, поверхнею шкіри й за допомогою кишечнику. При нестачі кисню піднімається до поверхні води, захоплює ротом повітря й пропускає його через кишечник, видаючи звук, що нагадує писк. При пересиханні водойми в’юн впадає в сплячку, завдяки чому потреба організму в кисні знижується. При висиханні водоймища він заривається в мул і повертається в воду лише після дощів. У зв’язку з цим в’юна можна зустріти в сильнозамулених озерах, річках, заплавах, де він постійно перебуває біля дна або занурившись до мулу. У таких місцях він зустрічається зграйками. Велику частину дня в’юн виявляє незначну активність і лише з настанням сутінків і вночі виходить на пошуки їжі.

Статевозрілим стає в віці трьох років. Самиці плодовиті. Наприклад, у особин довжиною 17-24 см і масою 44-140 г налічувалося 11,6-38,7 тисяч ікринок. Нереститься в травні-червні. При температурі води близько 15 °C через 7-8 добу з’являються личинки, довжина яких не перевищує 5 мм. Зростає в’юн досить інтенсивно. Так, у верхньому Дністрі в перші три роки життя його річні прирости становлять понад 4 см, в трьохрічному віці риба досягає довжини в середньому більше 13 см. З настанням статевої зрілості темп зростання знижується, і довжина тіла п’ятирічних в’юнів становить 18-23 см.

В’юн живиться дрібними молюсками, черв’яками, личинками комах та іншими придонними організмами. І сам часто є об’єктом живлення багатьох хижих риб — щуки, окуня, миня, у зв’язку з чим риболови-любителі часто використовують його для наживки. Про присутність в’юна в тій або іншій місцевості знають, можливо, не всі, бо він живе переважно в таких водоймах, де інші риби жити не можуть — у мілководних озерах, замулених ставках і навіть болотах. Цьому сприяє зокрема те, що, на відміну від інших риб, в’юн може дихати не тільки за допомогою зябер, а й за допомогою шкіри та кишечника. У стінках кишечника багато кровоносних судин. Він виконує дихальні функції тоді, коли в’юну не вистачає кисню. Тварина заковтує повітря, пропускає його через кишковий канал, а потім випускає через анальний отвір. Цим і пояснюється писк в’юнів, коли їх витягують з води. Звідси походить ще одна назва — пискун.

В’юном цю рибу називають, очевидно, тому, що під час плавання її тіло в’ється (звивається). Тіло видовжене, циліндричне, вкрите дрібною лускою. Трохи нагадують вугрів, відрізняючись від них добре помітними плавцями. По боках його є 4 смужки. Голова також довга, трохи сплющена на лобі. Рот нижній, оточений десятьма вусиками. Очі маленькі. Спина жовто-бура, з чорними цятками, інколи рожевувата. Надзвичайно чутливий до зміни атмосферного тиску. Приблизно за добу до негоди поводиться неспокійно, часто піднімається до поверхні води. За це в’юна називають живим барометром. Добре витримує умови життя в акваріумах. У дикій природі в`юн звичайний живе до 7 років.

Зміну тиску в’юн сприймає шкірою, від якої вона передається за допомогою каналів, заповнених лімфою, на стінки плавального міхура. Він, як і в деяких інших риб, через систему кісточок особливого веберового апарату зв’язаний з перетинчастим лабіринтом внутрішнього вуха, який є органом рівноваги. Здатність в’юна передбачати погоду підмічена людьми давно. За хорошої погоди вони спокійно лежать на дні. Напередодні негоди, особливо грози, їх поведінка надзвичайно бурхлива; вони сюди-туди ширяють по акваріуму, каламутять воду, часто спливають до поверхні води і знову пірнають до дна. Навіть зазначається, що перед ясною погодою в’юн спливає не частіше одного разу протягом 15-20 хвилин, тоді як перед негодою – 10-15 разів упродовж однієї хвилини.

М’ясо цієї рибки має солодкуватий присмак, м’якої консистенції і легко піддається варінні. Воно досить жирне, може використовуватися для приготування юшки і печені. В останньому випадку його бажано злегка замаринувати в оцті або пиві. Добре себе зарекомендував в’ялений і сушений в’юн. Для цього його навіть не потрібно чистити: цілі рибки нанизуються через очі на нитку і сушаться в печі або в сухому добре провітрюваному приміщенні.

Харчова цінність в’юна (на 100 г):

Вода – 71,3 г

Білки – 21,8 м

Жири – 2,1 р

Зола – 4,5 м

В’юн дуже багатий різними корисними речовинами. Хоча його жирність досить висока, жир в’юна принесе тільки користь для здоров’я, так як він представлений переважно ненасиченими жирними кислотами. Це означає, що в’юн буде корисний особам із захворюваннями серцево-судинної системи, в тому числі з підвищеним рівнем холестерину в крові. До складу білка в’юна входять всі незамінні амінокислоти, тому він відрізняється високою поживністю. Крім усього іншого, в’юн є цінним джерелом вітаміну А, який необхідний людському організму для вироблення багатьох гормонів, а також забезпечує зір у сутінках і нормальне стан слизових оболонок, шкіри, волосся і нігтів.

У ньому також багато вітаміну Е. який вважається самим потужним антиоксидантом, що захищає клітинні мембрани від руйнування вільними радикалами і токсинами. Це дія вітаміну Е сприяє підвищення загального життєвого тонусу і зміцнення серцевого м’яза. В’юн рекомендується вживати для профілактики рахіту, так як в його складі багато вітаміну D. Що стосується вітамінів групи В, які відіграють важливу роль у роботі нервової системи, у процесах вуглеводного і білкового обміну, то їх у м’ясі в’юна також предостатньо. В’юн насичений необхідними кожній людині мінеральними елементами: кальцієм, магнієм, калієм, цинком, фтором, хромом, йодом та іншими. Протипоказання до вживання свіжого в’юна не встановлені.

Повернутися до переліку риб