-
Плітка звичайна Плітка звичайна належить до сімейства коропових риб, це – один з найпоширеніших видів мирної риби у наших водоймах. Зграї плотви можна зустріти скрізь: на малій річечці й на великому водосховищі. У річках вона не живе тільки у великих ямах і на мілині, а в озерах і водосховищах — у густих заростях і на ділянках із замуленим дном. Зграї цих риб тримаються переважно в придонних шарах води. Плітка здебільшого трапляється завдовжки близько 15 см і рідше — понад 20 см.
Під час нерестового ходу та в розпал нересту співвідношення статей неоднакове. Перед нерестом переважають самці, потім поступово збільшується кількість самиць, і до кінця нересту вони переважають. Самці досягають статевої зрілості, коли довжина їхнього тіла досягне близько 10 см, самиці — 12 см, тобто в дворічному-трирічному віці. Кількість ікринок, яку може відкласти самиця, залежить від її довжини, маси, віку, способу життя. Ікру самиці відкладають на залишки рослин, корені очерету, верби, а також на штучні гнізда, виготовлені з різних рослинних матеріалів. Нерест відбувається в ранкові та передвечірні години, а в тиху погоду — і вдень.
Ікринки приклеюються до рослин. У такому стані вони перебувають півтора-два тижні, поки з них не виклюнуться личинки. Личинки прикріплюються до рослин та їхніх решток, що плавають на воді, роблячи періодично короткі плавальні рухи. Через три-чотири доби, наповнивши повітрям плавальні міхури і завдяки цьому полегшивши масу свого тіла, вони переходять до активного способу життя. Залишивши нерестовище, великі зграї личинок тримаються в затишних прибережних місцях. Підростаючи, молодь також тримається в цих місцях, аж поки не похолодає. Тоді вона збирається в глибоких ямах. Тут плітка перебуває до скресання криги, щоб розпочати активне життя з настанням весни.
Широке поширення плітки пояснюється в першу чергу її невибагливістю в їжі. Вона поїдає черв’яків, личинок комах, молюсків, рачків, різні рослинні організми, особливо любить шовковицю і кулясту зелену водорість, яка в достатку з’являється у водоймах влітку. Під час «цвітіння води» у багатьох риб починають «хворіти животи» і вони майже перестають харчуватися. Але тільки не плотва. І якщо вона в цей час не клює, то лише тому, що сита. А сита вона буває майже завжди, так як легко переходить з одного корму на інший. Саме з цієї причини у плітки надзвичайно «примхливий» кльов.
При вудінні навіть досвідчений рибалка деколи робить масу порожніх підсічок. До того ж плотва – одна з небагатьох риб, які, перш ніж проковтнути приманку, пробують її на смак. Підійшовши до наживки, вона буквально на долю секунди втягує її в рот і тут же випльовує. І якщо наживка не підійшла їй до смаку, вона більше до неї не підійде. І проте, за пліткою полюють і дорослі, і діти. Її вудіння високоспортивне. Та і наловити плотви за певних навичок можна досить багато, оскільки живе вона зграйками.
Своїм зовнішнім виглядом плітка (плотвичка) дуже нагадує краснопірку. Однак плутають їх тільки новачки. Плотва тонша за червонопірку, менша у неї луска і гостріше ніс. Очі не червоні, а жовті з червоною цяткою вгорі. А головна відмінність – забарвлення тіла, особливо плавців. Краснопірка забарвлена яскравіше і виглядає нарядніше від плотви: все її тіло має золотистий відлив. У плітки переважають ясно-сірі тони. Спина синювато-бура, боки і черево сріблясто-білі. Спинний і хвостовий плавники сірі з червонуватим або бурим відтінком; грудні – блідо-жовті; черевні і підхвостовий – червонуваті. У червонопірки всі парні плавники і хвостовий яскраво-червоного кольору.
За розмірами плотву можна віднести до середніх наших риб. Її звичайна довжина 14-18 см при вазі 120-200 г. У водосховищах ловляться екземпляри вагою 800-900 і більше грамів. Рекордні екземпляри не перевищували 2 кг. Нереститься в травні, коли вода прогріється до +8°С. Відбувається це дуже шумно. Риби так захоплено труться об рослини і один об одного, що втрачають будь-яку обережність і в цей час стають легкою здобиччю браконьєрів, які ловлять плотву сачками, яка нереститься,та різного роду підйомниками. Борг істинного рибалки – стати на шляху такого варварського ставлення до живої природи. В кінці травня, початку червня у плотви починається післянерестовий жор. Вона розбрідається по всій водоймі і мешкає на невеликих і середніх глибинах (1,5 – 3 м) біля заростей водної рослинності. У деяких водоймах плотву ловлять на поплавковими вудками та на течії в проводку. Ловлять з берега, з містків і з човнів.
На початку сезону кращі насадки черв’яки і мотиль; влітку опариш, коник, розпарені зерна злаків і шовковиця; восени, коли плотва скочується у зимувальні ями, її знову ловлять в основному на хробака і мотиля. При вудінні плотви необхідне підгодовування. У стоячій або слабопроточній воді підгодовування відбувається жменями, періодично підкидають прикормку в зону розташування гачків з насадкою. На перебігу опускають на дно в нитяній сітці. В якості прикормки використовують різні каші, сухарі, макухи, рубаних черв’яків, зерна злаків і т.п.
Плітка дуже педантична до місця знаходження насадки: гачок з наживкою повинен бути мало не перед самим її носом. Якщо він буде висіти або пропливати на 5-7 см вище або нижче того місця, де стоїть плотва, вона нізащо не зволить ні нахилитися до нього, ні підняти вгору рила, хоча і буде чудово бачити їжу. Тому на регулювання величини спуску насадки треба звертати першорядну увагу. Якщо на течії вона відразу (без проби на смак) бере пливучу приманку і топить поплавець, то в стоячій воді їй неодмінно треба з приманкою «пограти». Поплавок при цьому дрібно тремтить, то гойдається з боку в бік, то «танцює навприсядки», тобто злегка тоне і виринає. Всю цю «гру» треба перечекати. Підсікати слід лише після того, як поплавок піде вниз, убік або ляже на бік. У великих водоймах успішно ловлять плотву і взимку. Особливо по першому льоді і по останньому льоді, а в середині сезону, у дні тривалих відлиг. Середніх плотвичок застосовують як живців при лові щуки та сома.
В бічній лінії плітка має 39-44 лусочок. Жаберных тичинок на першій жаберній дузі 9-14. Статевий диморфізм протягом року виражений слабо, проявляючись лише в формі тіла. В самок тіло високе, має витягнуту симетричну форму майже ромба, в самців тіло більш трикутне. При настанні нересту на голові самців з’являються білуваті бугорки весільного вбрання, а у самок помітно округляється животик.