Йорж звичайний (лат. Gymnocephalus cernua) — невелика риба з родини окуневих. У нього велика голова, ко­ротке тіло з товстим черевом, у плавцях багато колючих променів. Йорж звичайний дуже поширений. Живе в річках, озерах та водосховищах із сповільненою течією, що мають чисту воду, у придонних шарах води, на досить великій глибині. Полює переважно вночі на мілководних ділянках. Більшу частину часу проводить у засідці, чекаючи на здобич. Живиться личинками комах, молюсків, а також черв’яками та іншими безхребетними тваринами, які споживають лящ, сазан, густера, плітка тощо. Отже, він є конкурентом у жив­ленні більш цінних риб. Йорж – надзвичайно ненажерлива риба, яка не припиняє пошуків їжі ні взимку, ні влітку, ні вдень, ні вночі. Правда, в нього також є вороги, зокрема щука, судак, сом, великий окунь.

Для нересту йорж збирається у великі табуни, які досить великі й у період нагулу. Ікру відкладає кількома порціями. Діаметр ікринок близько 1 мм. Великі самки можуть відкла­дати до 200 тис. ікринок. їх інкубація відбувається біля дна. Довжина ембріонів, які виходять з оболонки ікринок, близь­ко 4 мм. Більшу частину часу ембріони лежать на дні, зрідка піднімаючись у товщу води, щоб потім плавно опус­титись на дно. Через місяць ембріони перетворюються на мальків, довжина яких становить близько 15 мм. їм властивий потайний спосіб життя. У табуни мальки не збираються і найбільшу активність виявляють у присмеркові години. Дуже бурхливо реагують на зовнішні подразники, як показали спостереження в акваріумах, мальки можуть навіть виска­кувати з води. Так само поводяться й дорослі особини.

Йорж звичайний, як свідчать акваріумісти, відганяє всіх риб від корму доти, поки не наїсться сам. Проте свого родича – окуня із своєї кормової ділянки він не відганяє. Можливо, цим можна пояснити, що у місцях, багатих на йоржів, ніякі інші риби, крім окунів, не зустрічаються. Статевий диморфізм у йоржів не дуже помітний, але виявляється в кількох анатомічних характеристиках: висота тіла, довжина верхньої половини хвостового плавця, довжина грудних плавців та величина ока — все це більше у самців, аніж у самок.

Спина риби сіро-зелена з чорними плямами та крапками, боки жовтуваті, черево світло-сіре або біле. Спинний та хвостовий плавці з чорними цятками. Загалом, забарвлення цієї риби залежить від навколишнього середовища: йорж світліший в річках та озерах з піщаним дном, і темніший у водоймах, де дно намулисте. Очі йоржа каламутно-рожеві, іноді навіть з синьою райдужкою. Звичайна довжина 8-12 см, маса 15-25 г. Іноді зустрічаються екземпляри довжиною більш ніж 20 см та масою 100 г, і навіть більше.

Йорж звичайний має 2n=48 хромосом, і може гібридизуватись з окунем звичайним та йоржем дунайським. При гібридизації йоржа звичайного із окунем звичайним гібриди мають проміжні риси будови батьківських форм, але звичайно за зовнішнім виглядом ближчі до материнського виду, аніж до батьківського. Такі гібриди ростуть швидше за йоржа та окуня, та є більш пристосованими до несприятливих значень температури, забруднення води, краще переносять голодування. При цьому гібриди чоловічої статі є стерильними (не можуть давати нащадків), а гібриди жіночої статі можуть давати потомство з чоловічими особинами як йоржа, так і окуня.

Йорж є дуже невибагливим, зазвичай зграйним видом, і добре почуває себе в широкому спектрі умов навколишнього середовища. Його можна знайти як в прісних, так і в солонуватоводних водоймах з показником солоності до 10-12 °/°°; в системах озерного та проточного типу; на глибинах від 0.25 до 85 метрів; на рівні моря та в гірських ареалах та від оліготрофних до евтрофних вод; критичні значення температури води для виживання йоржа — це 0-2°С та 34.5 °C . Але, незважаючи на такий широкий спектр прийнятних умов, загалом можуть бути виділені три основні риси місць помешкання цього виду. Ідеальними умовами для цієї риби є тихоплинні водойми з м’яким дном, не вкритим водяною рослинністю; звичайно щільність популяції йоржа зростає разом із зростанням показника евтрофікації. М’якодонні ділянки є привабливішими для йоржа з огляду на те, що переважна більшість об’єктів його харчування водиться саме в таких місцях, а також тому, що такі ділянки зазвичай асоційовані з відносно глибокими та затіненими частинами водойм — так як всі види роду Йорж мають фізіологічні адаптації, що сприяють пристосуванню до життя в умовах малої кількості світла.

На відміну від решти представників родини Окуневих, щільність популяцій яких є максимальною при середніх показниках евтрофікації водойми (в мезевтрофних умовах), йорж досягає максимуму чисельності в евтрофних та гіперевтрофних умовах; чисельність йоржа зростає при надходженні мінеральних та органічних добрив антропогенного походження аж до таких їхніх значень, котрих майже ніякі інші види риб не витримують.

Статевої зрілості йорж звичайно досягає у віці 2-3 роки, при розмірах тіла близько 11-12 сантиметрів; в деяких водоймах йоржі можуть починати розмножуватись і у віці одного року, що дослідники пояснюють впливом теплішої, в середньому, води або високим рівнем загибелі на ранніх стадіях життя в даній популяції.

Ікру цей вид відкладає на дуже широкий спектр субстратів на глибині 3 метри та менше, при цьому її не охороняючи. Нерест відбувається з середини квітня до червня, у досить широкому діапазоні температур — відомі випадки нересту як при 6 °C, так і при 18 °C. Інтервал значень рН, при яких ікра йоржа здатна нормально розвиватись, є одним з найбільшим серед риб, для яких досліджувався даний параметр, і лежить між значеннями 6.5 та 10.5.

Йорж може відкладати 2-3 кладки ікри під час одного акту нересту; кількість ікринок залежить від розмірів самиці та становить від 10 до 200 тисяч штук. Діаметр ікринок також корелює з розмірами самиці і знаходиться в інтервалі 0.34-1.3 мм, при цьому ікринки першої кладки завжди більші та жовтіші порівняно із другою та третьою. Розвиток ікри триває 5-12 діб при температурі від 10 до 15 °C.

На початку життя мальки йоржа живляться переважно коловертками та личинками копепод; для йоржів довжиною більш ніж 1 см основним харчовим ресурсом стають циклопи, личинки хірономід, та гілчастовусі рачки. Найбільш споживаними родами хірономід є Chironomus (особливо вид Chironomus plumosus) та Procladius. З часом, по мірі зростання, доля хірономід в раціоні йоржа зменшується. Основним трофічним ресурсом дорослого йоржа є різноманітні (в основному бентосні) черви, дрібні ракоподібні та п’явки. Йоржі, що були відловлені в солонуватоводних водоймах або на великих глибинах (30 метрів та більше) також виявились активними споживачами макроскопічних ракоподібних — таких як Pallasea quadrispinosa, Pontoporeia affinis, Mysis relicta, Neomysis integer, Diaporeia affinis та Gammarus spp. Йоржі активно живляться протягом всього року, хоча пізньої осені і взимку не в таких об’ємах, як влітку. Головним органом чуття, що використовує йорж при пошуку здобичі, є бокова лінія. При цьому навіть засліплений йорж може знаходити нерухому здобич, орієнтуючись винятково завдяки цьому органу чуття. Тим не менше, при харчуванні протягом світлої частини доби йорж також активно використовує і зір.

Основними трофічними конкурентами йоржа в Європі та Азії є інші риби-бентофаги, такі як лящ, чебак, велика плітка, осетрові, корюшка, окунь, вугор та інші. Найжорсткіша міжвидова конкуренція спостерігається між йоржем та окунем — з огляду на те, що набори об’єктів живлення молодого окуня та йоржа майже повністю перекриваються. Ознакою того, що у йоржа існує і внутрішньовидова конкуренція за харчові ресурси є спостереження, що при збільшенні щільності популяції йоржа темпи зростання риб в ній значно знижуються.

Рибалити на йоржа можна звичайною поплавкою вудочкою. Єдиною умовою є те, що наживка повинна лежати ближче до дна, оскільки йорж – це донна риба. Ловити найкраще на черв’яка (гнойового чи дощового). Дрібний йорж дуже часто обсмоктує чи обриває наживку, і її приходиться міняти знову і знову. Більші екземпляри клюють впевнено і швидко, найчастіше тягнуть поплавок під воду. Витягнути йоржа не доставляє ніяких труднощів, а от зняти із гачка трішки проблематично, потрібна обережність, щоб не вколотися. На одному місці можна зловити чимало йоржів. Дуже часто йоржі клюють тоді, коли інша риба не ловиться.

Взимку йоржа легше зловити в гирлах струмків і річок. Там і корми побільше і кисню. Туди ж взимку виходить на годівлю і минь — основний ворог йоржа. Йорж — риба зграєва і навіть осілий. Тільки сильний прогрів води і паводки на річках можуть зігнати його з насидженого місця. По першому льоду йоржа, як, втім, і іншу рибу, частіше можна зустріти на мілині, але чим суворіша зима стає, чим міцніші і товщі лід, тим більше шансів зловити його на більш глибоких місцях, а до середини зими він остаточно скочується на глибину.

Ловля йоржів захоплююча, хоч і трохи нудна. Якщо вам відомо місце стоянки йоржа, то не складе великої праці наловити йоржів велика кількість. Про рибалку йоржів можна сказати, що це механічне заняття “зловив-вийняв”. Проте вміння обрати найкраще місце, де тримається йорж, є вирішальним для успішної риболовлі. Буває, один рибалка тягає йоржів одного за іншим, а його товариш, який сидить всього в декількох метрах від нього, залишається з нульовим результатом.

Через низький темп зростання, велику конкуренцію в живленні з цінними промисловими рибами, а також через велику шкоду, завдану рибному господарству винищенням ікри та молоді, йорж у всіх водоймах вважається небажаною рибою і не охороняється від винищення.

У кулінарії йорж цінна риба. Юшка з йоржів має неповторний смак. Любителі цього божественного страви вважають, що без йоржа вуха — не вуха, а юшка. Йоржів чистити і відмивати від слизу не слід, потрібно їх тільки випатрати, видалити зябра, щоб не було гіркоти. Дієтичне м’ясо йоржа містить велику кількість повноцінного білка зі збалансованим амінокислотним складом, поліненасичені жирні кислоти, вітаміни групи В , А, D, макро-і мікроелементи (фосфор, хром, цинк, молібден, нікель, хлор, калій і кальцій, магній і фтор) – юшка з цієї риби живильна і може рекомендуватися для включення в раціон ослаблених після важких захворювань і операцій хворих . Регулярне вживання страв з йоржа покращує вуглеводний обмін в організмі і здатне запобігти пелагру – шкірне захворювання з підвищеним зроговінням епітелію (шорстка шкіра).

Повернутися до переліку риб