Напевно у кожного рибалки є своя улюблена річка. Та на якій він знає кожну ямку, кожна коряжку. Річка з якої він повертається бадьорий, веселий і життєрадісний, навіть, якщо його кукан чи садок пустий. Велика ріка чи невеличкий струмочок значення немає, важливо, що ти відпочиваєш там душею.

Є така річка і у мене. Та навіть не одна, а дві. Перша це – Стир. Її я пройшов від Жидичина до Берестечка пішки, по ній я сплавлявся на байдарці, у її водах я купаюсь щодня круглий рік. На цій річці знаходиться Хріниківське водосховище, місце де я зловив найбільшу рибу – щуку вагою п’ять кілограм і місце де я дуже люблю відпочивати та рибалити.

На Стиру я також піймав і першу свою зубату. Було це шістнадцятого квітня 2011 року.

З того часу розпочався мій шлях рибалки спінінгіста і з того часу я вважаю цю водойму невід’ємною частиною свого життя. Я її дуже люблю і поважаю. Стир для мене, як батько, хоч він і вона, тобто річка.

Та сьогодні я хочу написати кілька рядків про іншу свою улюблену річку, яка також мені дуже подобається, хоч вона мною ще невивчена і не пройдена і яка тісно пов’язана з першою річкою. Вона, як і Стир бере початок у Бродівському районі Львівської області, відстань між їхніми витоками, трохи більше семи кілометрів. Але спочатку вони течуть у різних напрямках, Стир на північ, а річка про яку сьогодні розповім на схід, та біля села Торговиця Млинівського району Рівенської області вони набравшись сил і мудрості після тривалої мандрівки зустрічаються. Я думаю, що дехто з читачів вже здогадався, що сьогодні я розповім про риболовлю на річці Іква.

А починалось все так. Надумав я поїхати у неділю на лід, спробувати себе у підльодній ловлі, та сталось не так, як гадалось. Попінгвінити, з різних причин, не вийшло, а от поспінінгувати знайшлась і компанія і місце куди поїхати, тай погода була більш підходяща для спінінга, ніж для мормишки. І хоч душа бажала відвідати Малево, пошукати мічену щупакабру, чи хоч перевірити новознайдену «точку», проте товариство вирішило їхати у Млинів.

Ну, Млинів так Млинів, головне побувати на природі, отримати дозу свободи. Виїзд, як водиться у рибацюг зранечку, коли нормальні, хоча я б сказав ненормальні, люди сплять. Трохи часу у дорозі і ніздрі вже лоскоче приємний, п’янкий аромат вільного повітря, а перед очима відкривається чудова картина Матінки Природи – Ранок на річці. Бідненька, місцями пожовтіла травичка, сухі пожовклі очерети. Зимове – сіре і низьке небо, лише подекуди з проблисками блакитного озону. Воно простягнулось далеко-далеко і зливається на лінії горизонту з чорною та місцями зеленою, під озимими пшеницями, землею. Всі ці осінні барви, хоч на календарі вже й зима, відбиваються у невеличкій, але гарній річці. І хоч картина не дуже привітна, та людина мудра навіть у осінній сірості побачить красу природи, якою вона не була б. Адже вона знає, що свою землю і навколишній світ потрібно любити у всіх його проявах.

А ще коли я бачу ось такі не великі, але хоч трохи дикі, вільні від цивілізації річечки згадую вірш Данила Кулиняка:

Десь широченька, десь і невеличка,
Що й з берегами зрівнює зима,
Біжить собі така звичайна річка
Дорогою,що вибрала сама.

Народжена в минувшини безодні,
Чукикала на хвилях племена,
Єднаючи минуле і сьогодні.
Людей багато, а ріка – одна.

Помилувавшись пейзажем і поснідавши, «заряджаємо» свої спінінги і розходимось у пошуках рибальського щастя.

На Ікві я в третє, проте в цій місцевості вперше. Тому щоб довго не ходити і не шукати рибних місць, стаю на найближчому повороті від авто і роблю перші закиди. Не знаю, що спрацювало сьогодні, чи який не який досвід, чи мій улюблений Кейтеч. Можливо рибальська фортуна цього разу була на моєму боці, а можливо річка щоб завоювати ще більше мою любов зробила мені такий дарунок. Та на третьому закиді я відчув удар, і побачив як нитка «гуляє» по річці, зі сторони в сторону. Зауваживши цікаву поведінку того, що було на тому кінці снасті почав не поспішаючи витягувати рибу. За кілька секунд на березі лежав перший риб сьогодні і перший головень у моєму рибальському житті.

Хоч розмірів він був далеко не таких, як я звик ловити, та настрій і без того гарний покращився в рази. З величезним запасом бадьорості я почав опрацьовувати перспективні, як на мій погляд місця, міняючи приманки і проводки, але більше клювань не було.

За якийсь час ми зібрались і змінили місце дислокації. На новому місці у моїх сьогоднішніх компаньйонів справи пішли на краще, а у мене лише кілька тичків і покусаний силікон. Походивши вдосталь по річці ми надихались свіжим повітрям, порадували очі і душу мальовничими краєвидами.

Нагулявши козацький апетит знову переїжджаємо на нове місце. Цього разу ми зупиняємось у Млинові і перш, ніж закидати спіни, вирішуємо пообідати. Діставши зі своїх рибальських заплічників всякого їдла накриваємо стіл.

Добре попоївши, проводимо операцію «чистий берег».

На вулиці грудень і темніти починає рано , отже можливості половити рибку залишається не так вже й багато. Тому не гаючи часу беремо наші робочі інструменти і вперед. Пробігшись по річці повертаємось на місце зустрічі. Хтось за цей короткий час зумів піймати кілька пристойних окунів, хтось ні.

Мені не дуже пощастило – бачив лише кілька клювань і піймав полосатого малюка, якого відразу відпустив.

Уже в вечірніх сутінках продовжуємо операцію по очистці берега від залишків «диких рибалок».

Щасливі повертаємось додому.

Особисто мені цей виїзд дуже сподобався, давно не повертався з риболовлі в такому доброму гуморі і ще навіть сьогодні під час написання цих рядків, а пройшло вже два дні, мене ще «тримає». Гарному відпочинку посприяла душевна компанія.

Гарна погода.

Перший головень і моя друга улюблена річка.

За це всім велике ДЯКУЮ!!!

Звіт від allladinlibra. Тема на форумі: р. Іква

Якщо Вам сподобалася ця стаття – натисніть нижче кнопку +1 щоб рекомендувати її для пошуку в Google.