-
Улюблена річка або перший риб 16 грудня 2014 року, ВівторокНапевно у кожного рибалки є своя улюблена річка. Та на якій він знає кожну ямку, кожна коряжку. Річка з якої він повертається бадьорий, веселий і життєрадісний, навіть, якщо його кукан чи садок пустий. Велика ріка чи невеличкий струмочок значення немає, важливо, що ти відпочиваєш там душею.
Є така річка і у мене. Та навіть не одна, а дві. Перша це – Стир. Її я пройшов від Жидичина до Берестечка пішки, по ній я сплавлявся на байдарці, у її водах я купаюсь щодня круглий рік. На цій річці знаходиться Хріниківське водосховище, місце де я зловив найбільшу рибу – щуку вагою п’ять кілограм і місце де я дуже люблю відпочивати та рибалити.
На Стиру я також піймав і першу свою зубату. Було це шістнадцятого квітня 2011 року.
З того часу розпочався мій шлях рибалки спінінгіста і з того часу я вважаю цю водойму невід’ємною частиною свого життя. Я її дуже люблю і поважаю. Стир для мене, як батько, хоч він і вона, тобто річка.
Та сьогодні я хочу написати кілька рядків про іншу свою улюблену річку, яка також мені дуже подобається, хоч вона мною ще невивчена і не пройдена і яка тісно пов’язана з першою річкою. Вона, як і Стир бере початок у Бродівському районі Львівської області, відстань між їхніми витоками, трохи більше семи кілометрів. Але спочатку вони течуть у різних напрямках, Стир на північ, а річка про яку сьогодні розповім на схід, та біля села Торговиця Млинівського району Рівенської області вони набравшись сил і мудрості після тривалої мандрівки зустрічаються. Я думаю, що дехто з читачів вже здогадався, що сьогодні я розповім про риболовлю на річці Іква.
А починалось все так. Надумав я поїхати у неділю на лід, спробувати себе у підльодній ловлі, та сталось не так, як гадалось. Попінгвінити, з різних причин, не вийшло, а от поспінінгувати знайшлась і компанія і місце куди поїхати, тай погода була більш підходяща для спінінга, ніж для мормишки. І хоч душа бажала відвідати Малево, пошукати мічену щупакабру, чи хоч перевірити новознайдену «точку», проте товариство вирішило їхати у Млинів.
Ну, Млинів так Млинів, головне побувати на природі, отримати дозу свободи. Виїзд, як водиться у рибацюг зранечку, коли нормальні, хоча я б сказав ненормальні, люди сплять. Трохи часу у дорозі і ніздрі вже лоскоче приємний, п’янкий аромат вільного повітря, а перед очима відкривається чудова картина Матінки Природи – Ранок на річці. Бідненька, місцями пожовтіла травичка, сухі пожовклі очерети. Зимове – сіре і низьке небо, лише подекуди з проблисками блакитного озону. Воно простягнулось далеко-далеко і зливається на лінії горизонту з чорною та місцями зеленою, під озимими пшеницями, землею. Всі ці осінні барви, хоч на календарі вже й зима, відбиваються у невеличкій, але гарній річці. І хоч картина не дуже привітна, та людина мудра навіть у осінній сірості побачить красу природи, якою вона не була б. Адже вона знає, що свою землю і навколишній світ потрібно любити у всіх його проявах.
А ще коли я бачу ось такі не великі, але хоч трохи дикі, вільні від цивілізації річечки згадую вірш Данила Кулиняка:
Десь широченька, десь і невеличка,
Що й з берегами зрівнює зима,
Біжить собі така звичайна річка
Дорогою,що вибрала сама.Вона шукала цю свою стежину
Не день, не два, а кілька тисяч літ.
Долала камінь, вимивала глину,
Струмки вбирала. Тож її долина
Що квітня, юна хоч стара як світ.Там джерело підхопить, там притоку…
Горнулась до живців, зростала вглиб.
Вона бувала добра і жорстока,
Сумирна й тепла для людей і риб.Народжена в минувшини безодні,
Чукикала на хвилях племена,
Єднаючи минуле і сьогодні.
Людей багато, а ріка – одна.Помилувавшись пейзажем і поснідавши, «заряджаємо» свої спінінги і розходимось у пошуках рибальського щастя.
На Ікві я в третє, проте в цій місцевості вперше. Тому щоб довго не ходити і не шукати рибних місць, стаю на найближчому повороті від авто і роблю перші закиди. Не знаю, що спрацювало сьогодні, чи який не який досвід, чи мій улюблений Кейтеч. Можливо рибальська фортуна цього разу була на моєму боці, а можливо річка щоб завоювати ще більше мою любов зробила мені такий дарунок. Та на третьому закиді я відчув удар, і побачив як нитка «гуляє» по річці, зі сторони в сторону. Зауваживши цікаву поведінку того, що було на тому кінці снасті почав не поспішаючи витягувати рибу. За кілька секунд на березі лежав перший риб сьогодні і перший головень у моєму рибальському житті.
Хоч розмірів він був далеко не таких, як я звик ловити, та настрій і без того гарний покращився в рази. З величезним запасом бадьорості я почав опрацьовувати перспективні, як на мій погляд місця, міняючи приманки і проводки, але більше клювань не було.
За якийсь час ми зібрались і змінили місце дислокації. На новому місці у моїх сьогоднішніх компаньйонів справи пішли на краще, а у мене лише кілька тичків і покусаний силікон. Походивши вдосталь по річці ми надихались свіжим повітрям, порадували очі і душу мальовничими краєвидами.
Нагулявши козацький апетит знову переїжджаємо на нове місце. Цього разу ми зупиняємось у Млинові і перш, ніж закидати спіни, вирішуємо пообідати. Діставши зі своїх рибальських заплічників всякого їдла накриваємо стіл.
Добре попоївши, проводимо операцію «чистий берег».
На вулиці грудень і темніти починає рано , отже можливості половити рибку залишається не так вже й багато. Тому не гаючи часу беремо наші робочі інструменти і вперед. Пробігшись по річці повертаємось на місце зустрічі. Хтось за цей короткий час зумів піймати кілька пристойних окунів, хтось ні.
Мені не дуже пощастило – бачив лише кілька клювань і піймав полосатого малюка, якого відразу відпустив.
Уже в вечірніх сутінках продовжуємо операцію по очистці берега від залишків «диких рибалок».
Щасливі повертаємось додому.
Особисто мені цей виїзд дуже сподобався, давно не повертався з риболовлі в такому доброму гуморі і ще навіть сьогодні під час написання цих рядків, а пройшло вже два дні, мене ще «тримає». Гарному відпочинку посприяла душевна компанія.
Гарна погода.
Перший головень і моя друга улюблена річка.
За це всім велике ДЯКУЮ!!!
Звіт від allladinlibra. Тема на форумі: р. Іква