ЗАКРИТТЯ СЕЗОНУ
От і прийшла Волинська зима. Мокра, сира, холодна. Тепер кожні вихідні, а то й частіше, не вийде мандрувати берегами Рідної річки зі спінінгом в руках в пошуках рибальського щастя. Доведеться чекати сприятливої погоди і надіятись, що цього року Стир замерзне не повністю. І на Нашій річечці залишаться місця без криги для таких же зимових спінінгістів, як і я .
Зимою мій напарник і товариш Талян міняє одну палку на дві, лижні. Тому вчора у нас був швидше за все крайній спільний вихід на риболовлю у цьому році. І вчора 02.12.12. ми закрили наш рибальський сезон.
Виїжджаємо, як завжди раненько і о 7:30 вже на місці. Зустрічаємо схід сонця.
П'ємо чайок, складаємо спіни і до праці. Погодка прекрасна.Тихо, вітру не має, невеличкий морозець, дерева і трави в інеї, краса у-у-у-ух.
Цього разу трохи змінили маршрут мандрівки-рибалки, щоб обгорілий пеньок не маячив на фотографіях
Обкидаємо одну перспективну ямку
Ідемо на іншу. По дорозі робимо декілька контрольних закидів
На наступній ямі закидаємо під протилежний берег і у обох глухий зацеп майже в одному місці. Щось тут не те. Неподалік застромлена в землю палка і вона рухається синхронно до наших посмикувань уділками. "Напевно сітка" - констатує Толік. Не хочеться ще нічого не впіймавши обірвати два їстівних віброхвоста. А я тільки не давно згадував про "кошку", і про необхідність її на риболовлі. Хоча раніше в цих місцях сіток не було, принаймні нам вони не попадались. За те у мене є шістнадцять метрів парашутної стропи і ще ми маємо дві винахідливі голови. З підручних матеріалів майструємо "кошку" щоб витягнути сітку. Закидаємо хвилин сорок та нічого не виходить. Зачепити сітку не вдається. Оскільки я моржую, то пропоную спливати на протилежний берег "розібратись"з браконьєрським знаряддям. Але напарник мене відговорює, - "при пливеш і будеш в трусах по березі бігати грітись і сушитись, ще месні з сусіднього села побачать і дурку викличуть
"- каже Толік. Цей варіант відпадає. Неподалік знаходимо напівзатопленого, але прив'язаного човна. Відвязуємо, виливаємо з нього воду і я збираюсь в "дальнє" плавання.
Проте не встиг я відійти від берега як в човен дуже швидко пішла вода, довелось повертатись.
Ставимо човна на місце. Відриваємо приманки і розлючені, що втратили дві години і два віброхвоста йдемо далі шукати зубатих і кликатих. Зустрічаємо місцевого рибака-забулдигу. Розпитуємо в нього, так між іншим, чи аборигени ставлять сіті і тп. Той каже, що ставлять, але в основному весною і пізньою осінню і мають по два мішки риби, гади. Ідемо далі і знаходимо ще одного човника. Цей на відміну від попередника в набагато кращому стані. Беремо його "напрокат" і я знову відправляюсь на диверсійну операцію.
Перепливаю на протилежний берег і короткими перебіжками направляюсь до сіток. Підходжу до тички за яку вони прив'язані, але вона, зараза, далеченько у воді, поплавати таки доведеться...
Стою по коліна у воді і тягну сіті. Вона виявляється досить довгою. Стоїть напевно давно, тому що скручена, заплутана, і трохи порвана. В кінці знаходжу свою, Толікову, і ще одну бонусну приманку та пару мертвих "ароматних "лящів і окунця грам на 400. Браконьєрське знаряддя ріжеться в "какашку", а я біжу швиденько до човна...
Плав засіб на місці, п'ємо по 50 і чайок для "сугреву" і йдемо далі. Робимо закиди і шукаємо місце для обіду.
Обід. Як завжди "кашло" в казанку.
Не далеко від нашого імпровізованого столу бачимо чувака з гвинтівкою, який біжить в нашу сторону. О, напевно по мою душу, але виявляється це мисливець наздоганяє зайця. Заєць впольований, фото з чужим трофеєм
Мандруємо далі, маємо декілька ударчиків, але як і раніше
Знаходимо ще одну сітку, але вона пуста. Хоча це не врятувало її від участі попередниці, рвем, як тузік грелку. Погіршується погода, піднімається вітер, стає плюс і сиро. Рибалити дедалі неприємніше, але ж закриття сезону...
Закидаємо до сутінок
, лише ударчики. Прогулявшись з ранку до вечора кілометрів десять ідемо в ліс, що неподалік на "урочисте закриття рибальського сезону" у команди "Мандрівники-рибалки"(Саня і Талян).
Стемніло.У лісі затишно, і пахне хвоєю. Менше, як за місяць Новий рік. Хотілось на це свято за фарширувати щуку, пійману власноруч. Ну нічого, якщо погода дозволить ще декілька виходів зроблю сам, можливо пощастить більше. Горить вогнище, пролітає дрібний сніжок.
Сидимо, розмовляємо на філософські теми. Настрій гарний. П'ємо коньячок. Його аромат переплітається з димом від багаття і ароматом свіжої хвої. Підводимо підсумки, цьогорічного сезону. Порівняно з попереднім він виявився не дуже вдалим у плані риби, але багатим на враження і гарний відпочинок. Сміємося... Як чудово в лісі в ночі біля великого вогнища...
Ну за вдалий сезон і нехай наступний буде більш вдалим на рибу Чого і всім бажаю.