ІншеЭто ни кто-то. Это мы.

Модератори: BOBR, President

Аватар користувача

Автор цієї теми
shanik
Керівник напрямку Мормишка, Чемпіон України (мормишка - 2011), Бронзовий призер Кубку України (мормишка - 2012)
Повідомлень: 1817
З нами з: 15 лютого 2009 01:30
Справжнє ім'я: Віктор
Звідки: ФРС ВО м. Луцьк
Дякував (ла): 1402 рази
Подякували: 2364 рази

Это ни кто-то. Это мы.

Повідомлення shanik » 09 вересня 2009 21:56

Отаку от нарив статейку http://www.mushki.ru/sh/Stat/etomi.html, для роздумів не пошкодить.

Аватар користувача

Павло
Big Fish
Повідомлень: 844
З нами з: 04 квітня 2009 12:13
Звідки: з України
Дякував (ла): 206 рази
Подякували: 450 рази
Контактна інформація:

Re: Это ни кто-то. Это мы.

Повідомлення Павло » 09 вересня 2009 22:05

Читав цю статтю в журналі "Рибачок" за 31 березня,
написав Ігор Тяпкін - провідний нахлистовик Росії.
Зображення

Аватар користувача

Вітус
Вугор
Повідомлень: 557
З нами з: 10 листопада 2009 13:08
Справжнє ім'я: Віталій
Звідки: Луцьк
Дякував (ла): 490 рази
Подякували: 392 рази

Re: Это ни кто-то. Это мы.

Повідомлення Вітус » 24 грудня 2009 17:47

shanik писав:Отаку от нарив статейку http://www.mushki.ru/sh/Stat/etomi.html, для роздумів не пошкодить.
Стаття вражає! І наштовхує на роздуми... А роздуми такі: звичайно, вражає споживацький підхід декого з людського племені до того, що легко йде до рук (в даному випадку це неможливість спинитися при фартовому вилові риби та непереборна внутрішня сила, що не дозволяє повернути надлишок трофеїв природі). Все так.
Але..., в природі все є відносним і не все поділяється виключно на "так" і "ні", на "чорне" і "біле", і т.д., адже світ значно багатший, різноликіший, кольоровіший і т.д., тобто між діаметральними антагонізмами існує безліч компромісів (відтінків, присмаків і т.д. і т.п.).
Роблю такий вступ для викладення свого розуміння того, що відбувається і описано в статті відносно принципу "піймав-відпустив". Так от, принцип "піймав-відпустив" не завжди виправданий в природі (я вже не кажу, що він може, навіть, нанести шкоду життю риб'ячого племені). Вивченням цього питання займались в багатьох країнах, які мають свої закони з цього приводу. Наприклад, законодавство Швейцарії забороняє відпускати впійману рибу, незалежно від розміру, назад у водойму, щоб вона (поранена гачком і, можливо, інфікована від контакту з людиною) не несла загрозу назад у водойму. Розумно? Вважаю, що, навіть, мудро! А ось,навпаки, інший, і начебто гуманний приклад принципу "піймав-відпусти":канал "Охота і рыбалка" демонструє ловлю щуки спінінгом якимись америкосами. Ці уроди дійсно показують, що відпускають рибу назад, але..по звірячому виривають гачки з пащі і жбурляють(!) у воду травмовану і налякану рибу. Що відчуває риба при такому «відпусканні»? В момент перегляду виникає бажання натовкти "пендоса" мордою об човен і занурити у воду, щоб відчув те, що відчуває риба..
І ось тут виникає питання – що ж гуманніше і краще для природи? І перш, ніж зважитись на відпускання риби назад, важливо подумати: "чи правильно це в даний момент?", оцінити ступінь пошкодження риби і відпускати дуже обережно з вірою, що вона виживе. Що доброго у відпусканні,наприклад, окуня з розірваною губою, який не зможе харчуватись невизначений плин часу і т.д.?
Тому, перш, ніж навчати народ країни робити так, чи ні, державі потрібно вивчити це питання з наукової точки зору, прописати закон, співставівши його з законами інших розумних країн і лише після цього пропагувати певні дії серед рибаків, а не огульно грати в "добрих" і "злих" рибацюг!
Тепер далі.. У нас дозволене підводне полювання. І не мені оповідати про можливості обезриблювання ними (підводниками) водойм та апетити цих... Не раз спостерігав за тим, як нав'ючені сомиками та іншою рибою істоти продовжують полювання і чатують за будь-якою інформацією про розташування риби та ступінь прозорості води. До речі, риба, поранена гарпуном не має шансів на виживання, порівняно з пораненням від гачка.
Йдемо далі: в нормальних країнах "тролінг" взагалі заборонений. Відповідь на це питання дають брати Щербакови у своїх фільмах. Дословно: «..несознательные рыбаки при интенсивной ловле тролингом могут извести всю популяцию щуки на малых реках». Так от, питання: на скільки кількість повернутої у річку зловленої береговим методом щуки компенсує її популяцію, знищену «тролінгістами» і «підводниками», які дозволено діють в законодавчому полі нашої країни?
Так що це ще питання-які браки небезпечніше-нелегальні чи легалізовані!!!
В країнах з нормальними законами і рівнем життя питання забирання трофею з собою навіть не приходить в голову риболовам. А виняткові факти можуть бути пов’язані лише з небаженням нанести шкоду природі, а не з моральних якостей риболова, оскільки законослухняність громадян там не викликає сумніву. Ось так.

Аватар користувача

B.B.B.
Керівник спінінгового напрямку. Чемпіон України - 2014 р. (Береговий спінінг)
Повідомлень: 3557
З нами з: 13 лютого 2009 22:55
Справжнє ім'я: Віталій
Дякував (ла): 3046 рази
Подякували: 3408 рази

Re: Это ни кто-то. Это мы.

Повідомлення B.B.B. » 24 грудня 2009 20:26

Да, Вітус - закрутив по філософськи. Думаю, це все від байдужості, яка притаманна кожній людині.
Викладу і свій погляд на все це.
Не завжди рибу відпускаю, але в більшості випадків все таки відпускаю.
У переважній мірі відпускаю рибу, пійману саме на ставках, хоч також бувають виключення. А ось із зимової риболовлі практично не відпускаю. Хіба що того матросика дрібного, а так він здорово йде на юшку.
Стосовно самого факту - піймав-відпусти. На мою думку, це нормально. Нічого поганого у цьому не бачу. Інша справа, робити із цього "показуху". Сам факт того, що риба раниться і це не зовсім гуманно. Так воно і є до певної міри. Та подарована СВОБОДА - куди ліпша, ніж забране життя і куди гуманніше навіть, коли ту рибу швиряють чи кидають як у передачі "ОіР".
Не стану висловлювати своєї думки щодо самої передачі "ОіР" і тих фактів, які демонструються. Сама передача зовсім недовподоби. Бачив кілька фрагментів. Зробив висновок - це не цікаво і дійсно якось не гарно і не зовсім гуманно по відношенню до риби. А от факт відпуску риби - це, повторюсь, цілком нормально.
Пригадую Чемпіонат України із берегового спінінгу у с. Коновка, Чернівецьої області, що відбувся цього року на початку вересня. Особливо запам"ятався момент, коли один із учасників відпускаючи рибу після зважування говорив: "Расти большой" або типу "Плыви к маме и папе". Цей факт вразив, як ніколи. Не дивно, що саме цей учасник і переміг, ставши Чемпіоном України. Це був Костя Трокай із Луганська. Після того і сам, відпускаючи ту рибу, намагаюсь якомога обережніше це робити і...
Отже, не все так просто і не все так погано. Хай частіше рибалки відпускають ту рибу і беруть стільки, скільки можна спожити за один чи два рази, а не набивати при цьому...
Щодо дайверів та тролінгу - також не все так просто. І серед них є нормальні рибалки і нормальні люди, але і не без виключення. Та мінусів все таки більше, як це не прикро.
Та більше дивує звичайна байдужість, яка нині присутня практично у всіх сторонах суспільного життя. Не стану охоплювати всі сфери людської діяльності. Вже не раз говорилось про бракон"єрство, незаконні способи лову тощо - всі ці моменти присутні у всіх абсолютно областях України. Десь про це говорять жваво і навіть якось реагують. Десь, як у нас, приміром - майже нульова реакція.
Візьмемо, для прикладу, напрямок щодо розвитку даного риболовного сайту чи активність форумчан у темах. Порівняємо активність формучан у сусідній області і нашій - різниця колосальна, хоч області між собою досить подібні і густота населення і наянвість водойм та річок також. Все це знову ж таки - байдужість. Якщо за 70 км сформувалась нормальна практика - обговорень, обміну досвідом, то тут майже навпаки - 2-3 чол. відписались, решта - проглянули і на цьому що? - байдужість! Хоч зареєстрованих рибалок доволі. Відписатись, відзначити щось цікаве чи навіть просте у риболовлі - не вистачає не те, що натхнення, навіть слів бракує. А все чому? - байдужість. У нас є кілька юних зареєстрованих рибалок, від яких не раз були гарні повідомлення. Пише одне повідомлення, друге, третє - а далі все. Чому? Тому що більше ніхто не відпише і навіть не відзначить. А все чому? - байдужість. Шкода поділитись інформацією, краще вичитаю і на цьому "крапка". Чи хтось відзначив рядки юних рибалок, чи хтось їх підтримав? - На жаль, одиниці.
Чи важко справжньому рибалці написати одне-два повідомення за день? - це нічого. Таких повідомлень можна штампувати, а можна відписати кілька толкових. Говорити при цьому про обмаль часу і справи - не те, що некоректно, це проста байдужість, яка притаманна нашому менталітету. Скільки таких? - Рівно стільки, скільки прочитає ці рядки і плюс всі решта. Чому? Тому, що кожен із нас стикається щодня із згаданими речами, а також із подіями законного чи незаконного характеру тощо. Чи всі ми завжди відреагуємо належним чином? - відповідь відкрита.
Інший приклад - той, хто рибалить на річках, не міг не помітити картини - грязні береги, кучи сміття. А часто цю картину можна помітити там, де саме живуть люди. Стоїть собі село, біля якого протікає річка і у двох трьох метрах від межі обійстя - горе сміття поблизу річки. Що це? - це наш менталітет, наша байдужість.
Не раз говоримо про законність того чи іншого. А ось піймав той рибалка кучу риби. Як бути? Ліміт на вилов у загальних водоймах, річках - обмежений 3 кг. Що тоді? Інший рибалка - пішов, можливо, побачив одне-два клювання - а задоволення отримав більше, ніж від того улову...
Одним словом, не все так просто і не все так погано...

Аватар користувача

fars
Верховодка
Повідомлень: 25
З нами з: 14 грудня 2009 01:08
Дякував (ла): 42 рази
Подякували: 30 рази

Re: Это ни кто-то. Это мы.

Повідомлення fars » 24 грудня 2009 21:06

Полностью согласен с В.В.В, на все 100% !

Аватар користувача

President
Президент ФРСВО, МСУМК, Віце-Чемпіон світу (морм - 2012), Чемпіон України (морм – 2011, короп – 2013/14 ), Володар Кубку України (короп – 2013), Віце-Чемпіон України (короп – 2013/14, особ. залік), II місце КУ (короп - 2014), ІІІ місце КУ (морм – 2012).
Повідомлень: 1011
З нами з: 13 лютого 2009 23:20
Справжнє ім'я: Дамир Шихотаров
Дякував (ла): 587 рази
Подякували: 567 рази

Re: Это ни кто-то. Это мы.

Повідомлення President » 24 грудня 2009 21:20

B.B.B. писав:Стосовно самого факту - піймав-відпусти. На мою думку, це нормально.
Вся философия - простая. Хочешь ловить завтра? - Отпусти сегодня. Хочешь что бы ловили твои дети? - отпусти. Хочешь поймать трофей больше сегодняшнего - отпусти.

Более того, без принципа "Поймал - отпусти", такого направления и явления как спортивная ловля карпа (carpfishing), небыло бы вообще.
Зображення

Аватар користувача

Автор цієї теми
shanik
Керівник напрямку Мормишка, Чемпіон України (мормишка - 2011), Бронзовий призер Кубку України (мормишка - 2012)
Повідомлень: 1817
З нами з: 15 лютого 2009 01:30
Справжнє ім'я: Віктор
Звідки: ФРС ВО м. Луцьк
Дякував (ла): 1402 рази
Подякували: 2364 рази

Re: Это ни кто-то. Это мы.

Повідомлення shanik » 24 грудня 2009 22:23

Підтримую принцип "зловив-відпусти", але не обов"язково, на мою думку, це має бути 100%, нічого поганого не бачу в тому коли рибалка одну-дві рибини забере додому. Що до культури відпускання - це однозначно має значення. Зустрічав статтю присвячену тому, як правильно (а значить, результативно), відпускати, на жаль не можу розкопати ссилочку.
"Показуха" до певної міри теж повинна мати місце, адже спостерігаючи за профі, за їх умінням ловити, хочеться їх наслідувати, тому коли відома у спорті чи любительській риболовлі людина демонструє ще і уміння відпускати (як у випадку описаному Віталіком) - чи не найкраща це реклама "зловив-відпусти".
Що до спорту, то карпова ловля з її поклонінням перед РИБОЮ, є прикладом для інших напрямків, жаль у зимовому спорті примінити принцип відпускання практично неможливо.
В теорії все просто, а на практиці, признаюсь, приходиться поборотись самому з собою, 3 роки поройшло, а до цих пір жалію що з'їв свою найбільшу щуку.

Аватар користувача

B.B.B.
Керівник спінінгового напрямку. Чемпіон України - 2014 р. (Береговий спінінг)
Повідомлень: 3557
З нами з: 13 лютого 2009 22:55
Справжнє ім'я: Віталій
Дякував (ла): 3046 рази
Подякували: 3408 рази

Re: Это ни кто-то. Это мы.

Повідомлення B.B.B. » 24 грудня 2009 22:55

Вітя, та не переживай ти так. Думаю, свою ти найбільшу щуку ще зможеш відпустити.

Аватар користувача

bogdan
Пічкур
Повідомлень: 32
З нами з: 17 березня 2009 14:42
Дякував (ла): 0
Подякували: 3 рази

Re: Это ни кто-то. Это мы.

Повідомлення bogdan » 10 липня 2010 00:11

Моя колега з Волині начеркала статтю... Може зацікавить...


Рибний день на безриб’ї
Напередодні Дня рибалки доводиться констатувати: дари річок та озер ми доїдаємо, а заселенням водойм мальками серйозно ніхто не займається

Волинянам могли б по–доброму позаздрити мешканці інших регіонів України. Край лісів та озер, як співається у пісні, володіє багатющими водними ресурсами: на території області 132 річки, 265 озер, 12 водосховищ, 617 ставків. Із них 567 водних об’єктів передано в користування орендарям та іншим користувачам. Отож на столі пересічного волинянина місцева риба мала б не переводитися. Насправді ситуація в рибному господарстві краю далека від ідилії. Достатньо поцікавитися, якою рибою торгують на луцьких ринках. Куди ж «пливе» волинська риба і чи є вона взагалі?

Державні програми в тарілку не покладеш

Якщо довіряти офіційним паперам, то, згідно з десятирічною Програмою розвитку рибного господарства Волині, прийнятою у 2001 році, прогнозований вилов риби щороку мав складати 738 тонн із ставків та 1330 тонн із озер та річок. Це практично той самий показник, що був у 1990 році. На 2010 рік загальнодержавної програми розвитку рибного господарства України Волинь отримала від Мінприроди лімітів на вилов риби з водойм загальнодержавного значення на... 3,1 тонни (крім озер Шацького національного парку). Для порівняння: з волинських озер до 1990 року лише за документами виловлювали 160 тонн риби. Невже риби немає в озерах та річках зовсім?

— У будь–якому луцькому барі чи ресторані риба є: сушена, в’ялена, свіжа, раки до пива теж не переводяться, — каже голова асоціації орендарів водних об’єктів «Волинська риба» Володимир Граковський. — Звідки вони, думаєте? З місцевих річок та озер. Професійне браконьєрство процвітає. На базарчиках у заповідній зоні вугрів, раків, іншої риби ніколи не бракувало. Вугра ловлять під маркою так званого меліоративного відлову для покращення структури водойм. Для цього по дозвіл не треба їхати до Києва, все робиться на місцях, бо Мінприроди дає дозвіл лише на промисловий відлов. До речі, на шацьких ринках тепер можна вже побачити вугра з Прибалтики, а не місцевого. Прибалтійський вугор короткий і товстий, а світязький — тонкий і довгий,схожий на змію. Волинський вугор залишився тільки той, що був у природі, 20 років ніхто малька не завозив і відновленням не займався. Браконьєри ставлять ятери навіть у місцях нерестовищ. Затока Лука на Світязі, куди риба заходить на нерест, перегороджується ятерами у кілька рядів, і туди потрапляє все живе. Проте не пам’ятаю, щоб рибохорона розкрутила хоч одну гучну справу проти професійних браконьєрів. Охорона рибних ресурсів — це не лише погоня за сільськими дядьками. Не заборониш людині, яка живе біля озера, рибалити. Ловити треба тих, хто робить на цій справі бізнес. А такі «рибалки» зазвичай залишаються поза кадром.
Ловимо, а запаси не відтворюємо

Тим часом фахівці Інституту зоології НАН України оприлюднили тривожну інформацію: крім червонокнижних осетрових риб, в Україні за останні 20 років у наших водоймах катастрофічно зменшилися запаси й промислових видів риб. Зокрема ляща — на 20 відсотків, судака — на 10. Ця тенденція не оминула й Волинь.

— Не можна сказати, що риби на Волині вже немає, — продовжує Володимир Граковський. — Непокоїть інше: ніхто не займається її відтворенням. І не лише на Волині. У державній програмі розвитку рибного господарства на 2006—2010 роки на відтворення та збереження живих водних ресурсів було закладено в бюджеті 208,3 мільйона гривень. Куди і на що вони пішли — не відомо. Тільки у 2010–му в природні водойми та водосховища за рахунок бюджету повинно було вселено 140 мільйонів штук рибопосадкового матеріалу. На Волині не чув і не знаю, щоб хоча в одне озеро запускали малька. Хіба що на Любешівщині, де з ініціативи народного депутата Адама Мартинюка на його батьківщині в озеро Рогізне було вселено 100 екземплярів білого амура по 5 кілограмів кожен. Але то було давно. Більше прикладів не знаю.

Начальник відділу використання і відтворення живих водних ресурсів «Волиньдержрибохорони» Степан Бакай теж не володіє такою інформацією:

— Якщо сказати відверто, то не було зарибнене жодне озеро. Принаймні згідно з чинним законодавством. Колись в області було три рибопосадкові станції: дві колгоспні та ще одна, в Шацьку, вирощувала рибопосадковий матеріал для зариблення саме озер. Тепер вона приватизована і розведенням малька не займається.

Коли так, то виходить, що за ці десять років зарибненням природних водойм як таких ніхто не займався? І не лише за десять, а за всі роки української незалежності. Рибу винищуємо безжально, а запаси її не відтворюємо.

— А може, орендарі самовільно запускали рибу у свої водойми?

— Можливо. На кількох озерах орендарі щось робили, але то без нас. На ставках зарибнення проводилося і проводиться. Але ми не знаємо, що там запускається, яку рибу вирощують, скільки. Бо все це робиться орендарями самотужки й хаотично. Контролю вони не хочуть, отож не знаємо, скільки там риби вирощується, де і як вона продається. Бо це податки, бо це контроль. Скільки риби ловиться сьогодні на Волині — вам цього ніхто не скаже.
На ставковому фронті — без перемін

А сьогодні орендарі ставків, не отримуючи від держави жодної копійки підтримки, взявшись вирощувати рибу, безуспішно намагаються виплутатися з сітей, якими обплутали їх різні контролюючі органи. Понад десять років ця ситуація породжує постійні конфлікти, однак держава не намагається виписати чіткі закони, щоб покласти край тривалому протистоянню між господарниками, які вкладають кошти у вирощування товарної риби, і тими, хто хоче їх «патронувати», щоб не втратити ласий шмат з–під свого носа.

— Чому такий контроль рибоохорона хоче встановити саме над орендарями ставків, а не озер, що є водоймами державного значення? Здогадатися не важко. Ставки орендують здебільшого селяни, люди не вельми впливові й не дуже обізнані із законами. Ними керувати й зробити на них показники простіше. Користуючись юридичними лазівками, органи рибохорони змушують орендарів штучно створених ставків виготовляти (зрозуміло, що не безкоштовно) режими, що діють для спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ). Хоча немає на сьогодні закону України чи постанови уряду, які б зобов’язували орендаря ставка в обов’язковому порядку запроваджувати режим СТРГ згідно з відомчою інструкцією Держрибгоспу! Коли ж орендар відмовляється це робити, його штрафують, а потім можуть позбавити права оренди. У такий спосіб проводиться перерозподіл водних об’єктів, — вважає Граковський. — Хто не хоче загризатися, той погоджується виготовити режим, не розуміючи, що тим самим втрачає повне право на самостійне господарювання. Людина позбавляється права на самостійний облов ставка з метою реалізації вирощеної риби, на скид води з метою облову водойми без дозволу на спеціальне використання водних живих ресурсів згідно з лімітом Мінприроди. Хоча в законі чорним по білому написано, що ці дозволи повинні мати орендарі водойм, які належать державі, тобто коли водні ресурси вилучають з природного середовища. Та ніхто не зважає на це.

На Волині понад 60 озер узято в оренду. Це водойми державного значення, але їхні орендарі не беруть дозволів на використання водних живих ресурсів, бо це дуже клопітна та марудна справа. Простіше ловити потроху рибку для власних потреб і залежати від місцевих рибінспекторів, ніж займатися промисловим відловом і бути залежним від київських чиновників. Принаймні дешевше. Зате орендарів ставків намагаються взяти під повний і тотальний контроль, змушуючи робити те, чого вони не зобов’язані робити. Самі розумієте, хто може взяти в оренду озеро, а хто ставки. З ким простіше воювати. Ми вже підготували матеріали для направлення в Конституційний Суд на неконституційні дії державних контролюючих служб із приводу незаконного втручання у товарне рибництво на штучно створених ставках. Листа направили в адміністрацію Президента України. Повинен же хтось покласти край цьому беззаконню.

А поки що орендарям доводиться або підкоритися сумнівним вимогам рибоохорони, або платити штрафи, або судитися, що і робить багато хто з них. Ті ж, хто втомився воювати, зрозуміли, що дешевше буде примиритися. Чиновники — теж люди, люблять і раків з рибою поїсти, і в сауні попаритися...

Тим часом Державний комітет рибного господарства планує розробити ще одну програму розвитку рибної галузі на наступні десять років. Але й вона може залишитися просто папірцем. Що–що, а красиві програми для окозамилювання ми вміємо складати...

"Україна молода" 10.07.2010 Ніна РОМАНЮК

Аватар користувача

BOBR
Чемпіон України (короп – 2013/14 ), Володар Кубку України (короп – 2013), Віце-Чемпіон України (короп – 2013/14, особ. залік), II місце КУ (короп - 2014).
Повідомлень: 680
З нами з: 14 лютого 2009 21:19
Справжнє ім'я: Александр
Дякував (ла): 640 рази
Подякували: 555 рази

Re: Это ни кто-то. Это мы.

Повідомлення BOBR » 10 липня 2010 00:45

Спасибо за статью.
Хотел копипасте её с вашего.
По статье, говорить нечего. Всё описано как надо.
Добавить могу одно, всем на это глубоко наплевать.
ЗЫ А рыбку ловить и кушать любят все.
Зображення

Відповісти

Повернутись до “Інше”